Віктор Селюченко - Вогонь і лід

И в крижанных обоймах застигла любовь.
Ты доторкнулся и тряснул вечно влево.
Залишивши на сердце лишь прозорий слепь.

Искра очей твоих, как в спалах у ночи,
Прогнала геть усі думки болючі.
Ключи.

И в полуми твоим сгораю я до тла,
Чтобы с попелу познать для твоего тепла.
Дві крайності природного бутя,
В тобі знайшла я сенс свого життя.

И хай палает, хай горит волна.

Ховаючись від світу в самоті,
Боялася відкритись почуттям.
Віддати серце марним сподіванням.
Але твій погляд, сповнений в огню,
Пробив наскрізь цю крижану броню.
І я здалася безвагані слів,
Потрапивши в полон твоїх палких вогні.